(Витяг)
Збільшення статутного капіталу може відбуватися кількома способами:
1) прийняття нових учасників. Новий учасник (учасники) приймається в товариство за рішенням загальних зборів. Одним із питань, які супроводжують вступ учасника, є питання про розмір вкладу, порядок його внесення. Цей спосіб збільшення розміру капіталу, як правило, призводить до зменшення розміру часток учасників у відсотковому значенні. Для усунення цього «недоліку» можна встановлювати курсову вартість частки, що передається новому учаснику, яка у кілька разів вища, ніж вартість вкладів дійсних учасників товариства. Як наслідок, учасник одержує частку, номінальна вартість якої менша, ніж сплачені за неї кошти.
Як варіант, різниця між номінальною і дійсною вартістю частки нового учасника може компенсуватися дійсним учасникам грошима.
2) реінвестування прибутку. Цей спосіб збільшення статутного капіталу можливий лише у товариствах, які за результатами господарської діяльності за рік мають прибуток. Кожен учасник має право на одержання частини прибутку від діяльності юридичної особи. Проте учасники мають право спрямувати належну їм частину прибутку в розвиток свого товариства, тобто реінвестувати. Для цього способу характерно, що номінальна вартість часток усіх учасників зростає, а відсоткове їх значення залишається попереднім. Позитивним для учасників є й те, що під час реінвестування від них не вимагається додаткових внесків. Нічого платити не потрібно, оскільки платить товариство, але грошима учасників. Психологічно легше віддати гроші, які ще не одержав.
Для самого товариства реінвестиція – не найкращий спосіб збільшення капіталу, оскільки вона не призводить до реального збільшення його активів.
Рішення про збільшення статутного капіталу шляхом реінвестування прибутку приймається загальними зборами учасників за результатами відповідного фінансового року. На реінвестування може бути спрямований як весь прибуток, так і його частина, визначена зборами.
3) додаткові внески усіх учасників. Суму своїх вкладів учасники погоджують під час створення товариства. За кордоном практикують попереднє визначення максимальних додаткових внесків, якщо початкових інвестицій виявиться недостатньо. Наприклад, Данило вносить 100000 грн., а у разі недосягнення мети товариства протягом одного року – ще 50000 грн. При збільшенні капіталу цим способом усі учасники вносять додаткові вклади пропорційно до належних їм часток або в іншому погодженому між ними розмірі.
Звертає на себе увагу ч. 2 ст. 51 Закону «Про господарські товариства», котра застосовується до товариства з обмеженою відповідальністю. У цій нормі зазначено, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх часток у статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в них не передбачено. Доцільність такої норми сумнівна. Вона не стимулює учасників вносити додаткові внески, адже особистої користі вони з цього не матимуть. Їх частка не збільшиться. Для чого тоді вносити додаткові внески? Разом з тим, така норма захищає первісну домовленість учасників, насамперед щодо розподілу між ними часток.
Законодавець повинен стимулювати додаткові внески учасників, адже вони йдуть на розвиток товариства, тож опосередковано і на розвиток економіки в цілому. Регулятивний вектор ч. 2 ст. 51 Закону слід змінити на 180 градусів, для початку забравши із тексту норми частку «не»: «додаткові внески учасників впливають на розмір їх часток у статутному капіталі, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в них не передбачено». Але тоді виникає питання, як саме впливають додаткові внески на розмір частки? Це мали б вирішувати самі учасники або загальні збори учасників.
Певним орієнтиром для законодавчого врегулювання цих відносин може бути закон Російської Федерації «Про товариства з обмеженою відповідальністю», зокрема ст. 19. Умовно процес внесення додаткових вкладів має такі стадії:
– прийняття рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок внесення додаткових вкладів учасниками товариства. Рішенням визначається загальна вартість додаткових вкладів і єдине для всіх учасників співвідношення між вартістю додаткового вкладу і сумою, на яку збільшується номінальна вартість частки. Це співвідношення встановлюється так, щоб номінальна вартість частки могла збільшитися на суму, що дорівнює або менша, ніж вартість додаткового вкладу;
– внесення додаткових вкладів упродовж встановленого зборами строку. Кожен учасник може внести додатковий вклад, що не перевищує частини загальної вартості додаткових вкладів, пропорційно розміру його частки в статутному капіталі;
– затвердження результатів внесення вкладів і зміни до статуту. Це відбувається не пізніше місяця після внесення вкладів. При цьому номінальна вартість частки кожного учасника, який вніс додатковий вклад, збільшується у співвідношенні, зазначеному у рішенні зборів;
– державна реєстрація змін до статуту.
Можна піти й тим шляхом, який встановлено для збільшення статутного капіталу акціонерних товариств: на першому етапі всі, хто хоче, вносять додаткові вклади пропорційно до своїх часток, а на другому – той, хто сплатить додатковий внесок першим.
До внесення відповідних змін до закону учасникам товариств з обмеженою відповідальністю остерігатися норми ч. 2 ст. 51 Закону «Про господарські товариства» і нейтралізувати її дію встановленням своїх правил поведінки в установчих документах товариства;
4) додаткові внески окремих учасників. Ініціатива щодо збільшення статутного капіталу може виходити від одного з учасників товариства. Загальні збори учасників можуть прийняти таке рішення за заявою такого учасника. Вітчизняне законодавство допускає прийняття такого рішення простою більшістю голосів. У Російській Федерації таке рішення вимагає одностайності.
Учасник повинен зазначити розмір, предмет вкладу, строк та порядок його внесення, інші умови, що мають значення. Якщо збори погодилися із збільшенням статутного капіталу, вони одночасно затверджують зміни до статуту товариства, пов’язані із збільшенням статутного капіталу та номінальної вартості частки учасника;
5) індексація основних фондів. Це особливий спосіб збільшення статутного капіталу, оскільки він застосовується лише до акціонерних товариств. Він обумовлений суто економічними причинами – інфляцією. Нині цей спосіб збільшення статутного капіталу практично не застосовується.
Вітчизняне законодавство наразі не передбачає можливості збільшення статутного капіталу за рахунок майна товариства. Цей спосіб збільшення капіталу відомий іноземному праву. Так, відповідно до ст. 18 закону Російської Федерації «Про товариства з обмеженою відповідальністю» товариство має право збільшити статутний капітал за рахунок майна товариства на суму, яка не повинна перевищувати різницю між вартістю чистих активів товариства і сумою статутного капіталу та резервного фонду. При збільшенні статутного капіталу пропорційно збільшується номінальна вартість часток усіх учасників товариства без зміни розміру їх часток.
При збільшенні статутного капіталу слід враховувати, що спеціальними актами може бути встановлено певні обмеження щодо суми, порядку та способу зміни капіталу. Так, Фонд державного майна України звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів від 28.05.2003 року. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2003 року у справі № 1/116 у позові відмовлено. За апеляційною скаргою позивача справа переглядалася Львівським апеляційним господарським судом.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 397/3690, власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Зі змісту Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затвердженого тим же наказом Міністерства, випливає, що власний капітал підприємства складається: із статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу, перерозподіленого прибутку, неоплаченого капіталу, вилученого капіталу.