Голові Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг України
пану Альошину В.Б.
Про Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами
Всеукраїнська Асоціація ломбардів просить звернути увагу на проблему запровадження на ринку фінансових послуг Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених Розпорядженням Держфінпослуг від 18.10.2005 N 4802 (надалі – Ліцензійні умови). Не дивлячись на багато чисельні звернення та пропозиції, двічі оприлюднений проект змін та доповнень, протягом останніх 10 місяців питання Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (надалі – Держфінпослуг) не вирішене.
Перш за все – до тепер не визначені терміни, які вживаються у Ліцензійних умовах. Так, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено:
„1) фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;
2) кредитна установа – фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик”.
Слід зауважити, що Статтею 1 Директиви 2000/12/ЄС наведено:
„1. "кредитна установа" означає: (a) підприємство, діяльність якого полягає в залученні від населення вкладів чи інших коштів, які підлягають поверненню, та наданні кредитів за свій власний рахунок, або (b) установу – емітента електронних грошей в значенні Директиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 вересня 2000 року про започаткування та здійснення діяльності установами – емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними. <…>
5. "фінансова установа" означає підприємство, інше ніж кредитна установа, основна діяльність якого полягає у придбанні активів або здійсненні одного чи більше видів діяльності, вказаних у списку пунктів з 2 по 12 Додатка I;”
В той же час, як що законом передбачено терміни відповідно міжнародних стандартів, то Ліцензійні умови плутають поняття „кредитна” та „фінансова” установа. І, не зважаючи на саму назву нормативного акту „Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами”, у п.1.1. аб. 4 наведено:
„фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;
кредитна установа – фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;
заявник – кредитна установа, яка внесена до Державного реєстру фінансових установ (далі – Реєстр) та яка подає заяву для одержання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;”
Далі, Ліцензійними умовами не враховано різницю між коштами, залученими від фізичних осіб та коштами, залученими від юридичних осіб. І, якщо залучення коштів від фізичних осіб, безумовно, потребує певних гарантій з боку держави, то кошти, залучені у кредитних установ (насамперед банків), – на нашу думку не можуть потребувати додаткового, подвійного ліцензування. Банки надають кредити виключно під заставу та гарантії, і за умови отримання зі свого боку ліцензії Національного банку України.
Також не зрозуміла методика розрахунку плати за видачу ліцензії, яка складає 10000 (десять тисяч) грн. на рік з вимогою отримання ліцензії на три роки та відповідно сплатою – 30000 грн. На нашу думку вимоги Розпорядження Держфінпослуг „Про встановлення плати за видачу ліцензій” від 29.12.2003 N 188, яке є складовою частиною Ліцензійних умов, мало би кореспондуватися з нормами Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-ІІІ у статті 15 якого наведено: „За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України”.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” (від 29.11.2000 р. N 1755) наводить: „1.Установити, що термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) становить 5 років, а плата за її видачу справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади”.
З грудня 2005 року Асоціація звертається до Держфінпослуг з проханням внести зміни та доопрацювати Ліцензійні умови; питання неодноразово підіймалося податковими органами та банками; і, не зважаючи на те, що проект змін до Ліцензійних умов двічі приймався та оприлюднювався – затверджений не був. Протягом 10 місяців учасники ринку фінансових послуг не можуть привести свою діяльність у відповідність до чинного законодавства і змушені вирішувати з банками та органами податкових служб штучно створені проблеми.