ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 25.07.2007 р. N 14809/7/22-3017
Щодо надання відповіді
Державна податкова адміністрація України розглянула лист ДПА у Донецькій області <…> стосовно питання виконання ломбардом функцій податкового агента та повідомляє.
Роз’яснення щодо виконання ломбардами функцій податкових агентів надані Державною податковою адміністрацією України листами від 29.04.2006 р. N 4879/6/22-3011, який надруковано у "Віснику податкової служби України" N 23, та від 02.08.2006 р. N 8468/6/17-0716, який надруковано у "Податковому, банківському, митному Консультанті" N 34 від 28.10.2006 р.
Органам ДПС у своїй роботі із зазначених питань слід керуватись листом ДПА України від 02.08.2006 р. N 8468/6/17-0716.
Податкові роз’яснення Державної податкової адміністрації України від 08.06.2004 р. N 4526/6/17-3116, від 21.06.2004 р. N 11291/7/17-3117, від 08.09.2004 р. N 7780/6/17-3116, від 26.01.2005 р. N 676/6/17-3116, від 26.01.2005 р. N 679/6/17-3116 та інші податкові роз’яснення з даного питання, які не відповідають положенням цього листа, вважаються відкликаними, про що зазначено у листі ДПА України від 29.05.2006 р. N 10063/7/17-0118.
Лист ДПА України від 29.04.2006 р. N 4879/6/22-3011 слід застосовувати в частині, що не суперечить листу ДПА України від 02.08.2006 р. N 8468/6/17-0716.
Пріоритетність застосування даного податкового роз’яснення вмотивовується тим, що при його підготуванні було враховано аналіз практичної контрольно-перевірочної роботи органів ДПС на місцях та судову практику з цього питання.
Так, у вказаному листі зазначено, що ломбарди у зв’язку із специфікою діяльності по наданню фізичним особам позик під заставу майна не можуть при укладанні договору позик виконувати одразу всі покладені на податкового агента Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон) функції. Ломбард при укладанні договору позик виконує лише частину функцій, покладених на податкового агента, а саме: нараховує і виплачує позичальнику дохід.
Це пов’язано з тим, що згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону дохід у позичальника – платника податку виникає в момент одержання грошей за договором позики. Але водночас згідно із пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню і протягом строку дії договору позики не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи, яка одержала таку позику.
У разі невиконання фізичною особою зобов’язання, забезпеченого заставою, тобто по закінченню терміну дії договору, у такої фізичної особи виникає об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк.
Згідно із ст. 575 ЦКУ у ломбардів позика під заставу є закладом, який передається заставодавцем лише у володіння ломбарда, а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави (ст. 586 ЦКУ), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них. Також згідно із ст. 589 ЦКУ ломбард у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, лише набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто ломбард як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при не викупі таких речей (невиконанні договору заставодавцем) лише набуває право їх реалізувати та за рахунок одержаної від продажу суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу.
Під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором позики умов, продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю – фізичній особі і таким чином у ломбарда в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця – платника податку.
Тобто в межах специфіки діяльності ломбардів вони фактично отримують кошти від реалізації заставленого майна, тому ломбард як податковий агент на підставі пункту 1.15 статті 1 та пункту 12.1 статті 12 Закону має виконати решту встановлених Законом для податкового агента функцій (не виконаних у зв’язку із дією договору позики), а саме: нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону, та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону і направити податковому органу звітність за формою N 1ДФ.
При цьому грошова сума, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя – ломбарда і підлягає поверненню позичальнику, також є об’єктом оподаткування у платника податку – позичальника, тобто підлягає оподаткуванню ломбардом згідно ст. 8 Закону N 889 за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.
Що стосується питання порядку нарахування та сплати ломбардом податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо об’єктом застави є транспортні засоби, то згідно п. 12.2 ст. 12 Закону ставка у розмірі 1 відсотка від вартості продажу автомобіля застосовується виключно при виконанні таких умов:
• здійснюється продаж одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року;
• обов’язково сплачується сума державного мита до бюджету або сума плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору.
Крім того, згідно з п. 12.5 ст. 12 Закону податковим агентом при здійсненні таких операцій є нотаріус, який посвідчує відповідний договір купівлі-продажу автотранспорту або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.
Основні засади стосовно виконання функцій податкового агента ломбарди можуть передбачити у договорах фінансового кредиту та закладу майна, а облік бухгалтерських операцій проводити у відповідності до Методичних рекомендацій щодо ведення бухгалтерського обліку ломбардами, які затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 07.05.2004 р. N 531.
Заступник Голови М. Романів
Надруковано:
"Баланс",
N 43, 27 серпня 2007 р.