Всеукраїнська Асоціація ломбардів просить повернутися до питань здійснення фінансового моніторингу у ломбардах і переглянути такі питання:
Щодо обов’язкового щорічного навчання відповідальних за ведення фінансового моніторингу
Протягом останніх двох років об’єднання учасників ринку фінансових послуг намагаються вирішити із своїми регуляторами питання щодо навчання відповідальних за проведення фінансового моніторингу. На думку учасників ринку фінансових послуг вимоги щодо обов’язкового щорічного навчання є не обґрунтованими і недоцільними.
Так, вимоги щорічного навчання тягнуть за собою чималі фінансові навантаження: плата за навчання, яка кожного року зростає і сьогодні складає від 800 до 1000 грн. за навчальний курс, до того проїзд, послуги готелів, добові тощо.
Кожного року на курсах одні й ті ж самі теми і викладачі, що наводить на певні непорозуміння з боку слухачів курсів і призводить до негативного ставлення до самого навчання.
Просимо звернути увагу, що вимоги щодо обов’язкового щорічного навчання, встановлені пунктом 6 Положення Держфінпослуг від 16.09.2003 N55, не відповідають положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», іншим нормативним актам, так як щорічне навчання цими нормативно –правовими актами не передбачено.
Щодо можливості одній особі бути відповідальним за ведення фінансового моніторингу на декількох відділеннях
Дійсно, фінансові установи призначають одну особу відповідальною за ведення фінансового моніторингу у кількох відділеннях одночасно.
Це обумовлено тим, що по-перше, виконати вимоги що висуваються до відповідальних за ведення фін моніторингу – складно: і обов’язкова вища освіта, і занадто великі фінансові витрати.
По-друге, такі призначення відбуваються у випадках, коли відділення розташовані поряд одна з одною, а, оскільки кількість таких операцій надзвичайно мала: у 2006 році видано більш 4 мільйонів кредитів і тільки 60 із них потребували проведення обов’язкового фін моніторингу, то і відповідальні у повному обсязі справляються зі своїми обов’язками.
Щодо ідентифікаційного номеру споживача фінансових послуг
Протягом останнього року за фактами листування з державними органами; апеляцій, поданих учасниками ринку; перевірок органами прокуратури на предмет правильності ідентифікації клієнтів Асоціацією ломбардів було ініційовано і проведено чимала кількість нарад та обговорень із Членами і керівниками структурних підрозділів Держфінпослуг.
Проаналізувавши нормативно – правові акти та обговоривши це на нарадах, робочих зустрічах, спільних групах, було встановлено наступну правову позицію:
Відповідно до статті 18 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі – Закон) фінансова установа надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Тобто, на наш погляд, на виконання вимог статті 18 Закону фінансова установа надає фінансові послуги тільки після:
– здійснення ідентифікації особи клієнта відповідно до вимог законодавства;
– вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
В той же час а ні загальним українським законодавством, а ні ст.18 Закону не визначено, що ідентифікація особи клієнта повинна проводитись виключно згідно вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, незалежно від наявності або відсутності операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Пред’явлення особою документу, який має обов’язкові реквізити і підтверджує його особу також є ідентифікацією особи.
Вважаємо, що саме тому, ст.18 Закону не визначено переліку документів, на підставі яких повинна бути проведена ідентифікація особи, а зазначено, що фінансова установа має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати документи та передбачені законодавством відомості, необхідні для з’ясування його особи.
До того, відповідно до вимог ст.6 Закону та пункту 3.3 розділу 3 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 26.04.2005 № 3981 (далі – Положення №3981), ломбард зобов’язаний у договорі про надання фінансового кредиту зазначити прізвище, ім’я, по батькові, дані паспорта (номер, серія, дата видачі, орган, що видав) або іншого документа, що посвідчує особу, та дані про місце проживання фізичної особи.
Тобто, з’ясування даних та інформації щодо прізвища, ім’я, по батькові клієнта, його місця проживання та про документ, що посвідчує його особу, є достатніми даними для ідентифікації клієнта.
Що стосується фінансових операцій (послуг), які проводяться на суму, що дорівнює чи перевищує 80000 гривень та/або мають ознаки легалізації брудних коштів, фінансування тероризму і підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.
Безумовно, такі операції здійснюються відповідно вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», який відповідно преамбулі закону «регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму» і, впевнені, що документа, який посвідчує особу, у таких випадках вже недостатньо.
Встановлений ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» перелік відомостей, необхідних для ідентифікації особи, яка проводить операції, зазначені законом, визначає: „… для фізичних осіб – прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;”.
Отже, аналізом нормативно – правових актів встановлено, що вимоги щодо отримання ідентифікаційного номеру споживача послуг поширюється виключно на ті фінансові операції, які дорівнюють чи перевищують 80000 гривень та/або мають ознаки легалізації брудних коштів, фінансування тероризму і підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.
Особливу увагу просимо звернути на той факт, що середня сума ломбардного кредиту складає 400 грн., що ніяк не схоже на легалізацію брудних коштів або фінансування тероризму. Більшість споживачів ломбардних послуг – соціально незахищене населення похилого віку, для якого будь – які додаткові вимоги такі, як пред’явлення ідентифікаційного номеру, заповнення анкет роблять цю послугу менш доступною та більш тривалою за часом.
Також, не можна не звертати уваги на наявність «чорного» ринку, який пропонує свої послуги не тільки без ідентифікаційного номеру і заповнення анкет, а, навіть, без документу, що посвідчує особу.
З метою закріплення підсумків обговорень, Асоціація надіслала до Держфінпослуг письмові запити та звернулась з проханням ще раз повернутися до розгляду зазначених питань і висловити офіційну думку Держфінпослуг як колегіального органу по вищезазначеним питанням.