Ломбард має намір відступити фізичній особі-підприємцю, що є платником єдиного податку, право вимоги до фізособи-боржника за договором про надання ломбардом фінансового кредиту та укладеним на його підставі договором застави майна до ломбардної установи. Чи відповідає чинному законодавству України укладання між ломбардом та фізичною особою-підприємцем угоди про відступлення права вимоги за цими договорами?
Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Крім того, згідно зі ст. 515 ЦКУ заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо укладання угоди про відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту та/або укладеного на його підставі договору застави майна.
Даними договорами не встановлено заборони укладання угоди про відступлення права вимоги за ними, а також не передбачено умов здійснення такого відступлення (наприклад, щодо передачі права вимоги лише за наявності письмової згоди іншої сторони).
Таким чином, уступлення ломбардом фізособі-підприємцю права вимоги за вказаними договорами не суперечить чинному законодавству України та умовам цих договорів, а тому укладання угоди про відступлення права вимоги за такими договорами є правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦКУ правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
Оскільки зазначені договори укладені у письмовій формі, то й угода про відступлення права вимоги за ними повинна бути укладена в письмовій формі. При цьому сторони можуть оформити одним документом (угодою) відступлення права вимоги за обома названими договорами.
Відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦКУ одержувати згоду фізособи-боржника на укладання угоди про відступлення права вимоги за вказаними договорами не потрібно. Але боржника слід повідомити про укладання такої угоди, оскільки в іншому випадку згідно з ч. 2 ст. 516 ЦКУ новий кредитор (фізособа-підприємець) несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У такому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредитору (ломбарду) вважатиметься належним виконанням.
Аналіз можливих ризиків. Статтями 1 та 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III (далі – Закон про фінпослуги) передбачено, що фінансовий кредит є фінансовою послугою, яку згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону та ст. 1054 ЦКУ можуть надавати виключно фінансові установи.
Отже, зважаючи на неможливість надання фізособою-підприємцем фінансової послуги (фінансового кредиту) внаслідок неможливості набуття нею статусу фінансової установи, існує ризик подання зацікавленою особою позову про визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги за вказаними договорами.
Водночас статтею 1 Закону про фінпослуги фінансовий кредит визначено як кошти, що надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. А тому з метою мінімізації вказаного вище ризику пропонується в угоді про відступлення права вимоги за вказаними договорами зафіксувати конкретну суму кредитних коштів та процентів за їх користування, яку боржник зобов’язаний сплатити новому кредитору (фізособі-підприємцю) за договором про надання ломбардом фінансового кредиту.
У такому випадку фізособа-підприємець не вправі буде нараховувати проценти за суму позики за Договором 1, внаслідок чого така позика втратить статус фінансового кредиту як фінансової послуги, оскільки буде відсутньою його визначальна ознака – надання коштів під процент. Відповідно, відпадуть і підстави для подання зацікавленою особою згаданого вище позову.
|
Ірина Висіцька |
Адвокат, АФ «Є.С.Аудит» |
Джерело консультації – ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «Є.С.Аудит»