Щодо відповідей Національного банку України на питання Всеукраїнської асоціації ломбардів з організації та проведення фінансового моніторингу ломбардами

№ п/п

Питання Асоціації

Відповіді НБУ

12

Договори фінансового кредиту в ломбарді  є короткостроковими, іх строк  коливається від 1 до 30 днів. Середній строк дії 7-14 днів. До того ж, є розповсюдженою практика, коли пролонгація договору  здійснюється шляхом викладення договору  у новій редакції  (тобто укладенням нового договору в той же день з тим же клієнтом, щодо якого вже була проведена належна перевірка перед укладенням  «першої» редакції договору).

Питання.
1. Чи потрібно ломбарду здійснювати НПК при здійсненні пролонгації договору фінансового кредиту шляхом викладення його в новій редакції?
2. Чи потрібно ломбарду   здійснювати НПК при звіренні клієнта за новим договором (з іншим предметом застави), якщо він вже має укладений «активний/непогашений» договір фінансового кредиту в ломбарді на момент звернення?
3. Чи потрібно ломбарду кожен раз перед укладанням договору здійснювати НПК, якщо клієнт систематично звертається до ломбарду та строк між договорами фінансового кредиту є незначним (наприклад, 3-7-14-30 днів)?

   Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ клієнтом є, зокрема особа, яка звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу, користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
     Згідно частини третьої статті 11 Закону про ПВК/ФТ належна перевірка клієнта здійснюється, зокрема в разі:
– встановлення ділових відносин;
– наявності підозри;
– виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта
    
     При цьому, ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених Законом про ПВК/ФТ), проведення фінансової операції, відкриття рахунка (частина четверта статті 11 Закону про ПВК/ФТ).

     Діловими відносинами, згідно з визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ, є відносини між клієнтом та СПФМ, пов’язані з діловою, професійною чи комерційною діяльністю СПФМ, що виникли на підставі договору, в тому числі публічного, про надання (використання) фінансових або інших послуг, здійснення СПФМ іншої діяльності та передбачають тривалість існування після їх встановлення.

     Водночас, згідно з частиною чотирнадцятою статті 11 Закону про ПВК/ФТ повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов’язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у СПФМ підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.
Отже, у разі закінчення дії договору, укладеного між установою та фізичною особою, ділові відносини між ними припиняються (у разі існування тільки цього договору), і ця фізична особа вже не вважається клієнтом установи в контексті визначення, наведеного у Законі про ПВК/ФТ.
     При цьому, у разі наступного установлення ділових відносин – укладення установою нового договору із цією фізичною особою, повторна ідентифікація і верифікація такої особи не є обов’язковою за умови, якщо на момент встановлення таких відносин, в установи (яка є СПФМ) відсутні підозри та/або підстави вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.
     Також, за умови здійснення передбачених Законом про ПВК/ФТ заходів з НПК під  час встановлення ділових відносин з клієнтом  [укладення договору ( в тому числі, у формі електронного правочину)], здійснювати верифікацію клієнта у разі укладення додаткових договорів до вже укладеного основного договору не потрібно.
     Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 23 додатка 1 до Положення № 107 установа документує проведення НПК та прийняті установою рішення в спосіб, що дасть змогу продемонструвати їх належне здійснення та обґрунтованість, та зберігає відповідні документи та/або інформацію у справі клієнта протягом строків, визначених Законом про ПВК/ФТ.

13

Специфіка ломбардної діяльності полягає в тому, що клієнти ломбарду можуть звертатися з різними предметами застави за позикою досить регулярно, наприклад, на практиці, у середньому  двічі  на місяць, а іноді і декілька разів на тиждень з метою отримання нових кредитів або пролонгації договорів фінансового кредиту.

Питання.

1. Чи може ломбард, з урахування специфіки ломбардної діяльності, керуючись частиною 14 статті 11 Закону  про ПВК/ФТ – не здійснювати повторної ідентифікації та верифікації клієнта у таких випадках, та, відповідно, не робити щоразу копій ідентифікаційних документів?